Писаня Котляревського задля їх глубокої національности, простоти і притім загально-людської доступности і зрозумілости не могли лишити ся без впливу на відродженє українсько-руського національного духа не тілько на Українї, але і в Галичинї. Правда, лїтературна продукция галицьких Русинів до 1848 року була занадто слаба, занадто стїснена тодїшнїми цензурними обставинами (десять раз гірше, нїж було стїснене українське письменство в тодїшній Росиї!), щоб ми могли бачити в нїй виразнї слїди і плоди впливу Котляревського, а глухий антракт 1850–1860 рр. заглушив і ті здорові зерна, які були посїяні давнїйше. Та проте від перших проблисків нашого відродженя аж до 1849 року ми раз у раз стрічаємо слїди впливу Котляревського на наших писателїв і на ширшу громаду. Задачею отсих рядків є зібрати ті слїди в одну мозаіку.
Коли і яким шляхом дістала ся Енеїда до Галичини? Докладно сего не можемо сказати. Виданє з 1809 р. було в біблїотеці Оссолїнських у Львові (утворенїй 1817 р.) і тут певно знайомили ся з ним деякі студенти-Русини; унїверситетська біблїотека має тілько виданє 1842 р., тай то справлене мабуть уже по 1848 роцї. Зрештою між Україною і Галичиною до 1848 р. від самого роздїлу Польщі були далеко частїйші звязки, нїж потім. Великі маґнати Потоцкі, Ржевускі і иньші мали маєтки по сей і по той бік кордону, їздили часто сюди й туди і тягали з собою численну двірню: слїди сих переїздів лишили ся в дворацьких піснях, складаних при дворах тих панів при кінцї
