ce зломати союз Данила з литовским князем Миндовгом. Данило вислав лиш свого брата Василька а сам посунув ся до Берестя. Але се не вдоволило Бурундая і він приказує зруйновати всї укріпленя городів галицких. По-при се візвав знову обох князїв, щоб особисто перед ним ставились. Але і сим разом лиш Василько і Лев послухали єго росказу. Данило, боячись за своє життє, утїк до Польщі а звідсїля на Угорщину: Въ лѣто 6769 (1261); Данилови же убоявшу ся побѣже въ Ляхи; а изъ Ляховъ побѣже во Угры (Гал.-вол.-лїтопись). Тут ще замітимо, що Гал.-волиньска лїтопись поміщує вістку про утечу Данила під р. 1261. Одна се річ доказана і загально відома, що хронольоґія сеї лїтописи доста каламутна та що все заходить о кілька лїт ріжницї між властивою датою, а роком у нїй поданим. І се булоб дивним а навіть рішучо неможливим, колиб сеся лїтопись, що скрупулятно записує всї походи Данила, нїчого не знала про виправу Данила 1260 р. З другого боку не маємо нїякої звістки про побут Данила 1261 р. на Угорщині. Коли се матимем на увазї, то мусим згодитись, що оповіданє Оттокара в листї до папи і стирийської лїтописи віршованої — з одного боку і вість у Гал.-волиньскій лїтописи з другого відносять ся до одного і того самого факту.
Тепер доперва можемо цїлу подїю представити у властивому сьвітлї. Оба жерела сучасні тож і оба заслугують віри. Вони й не суперечать собі! Тяжко притиснений Татарами утїк Данило на Угорщину, щоб просити в свого свояка Белї IV помочи против Татар. Ми знаємо, що не в добру хвилю трафив він. Король угорский збирав як раз всї свої сили, щоб знищити свого соперника Оттокара. Мабуть обіцяв він Данилови поміч, але аж по побідї над королем ческим. Однак королеви галицкому нїчого було з голими руками вертати, тож прилучив ся до війска угорского, щоб зараз по побідї одержати поміч. Данило був проте в битві під Крессенбрунн; однак не яко король на чолї свого війска в підпомозї Белї IV, лиш яко втїкач перед Татарами, що просив помочи.
Мирон Кордуба.
Погляд на Болоховську територию, висловлений проф. М. Дашкевичом 1874 р. в розправі про „Болоховську землю“ (землї по горішнїй Случи й Бугу), хоч знаходить собі з часом все нові підпори і доводи своєї правдивости, та не переборов ще цїлком непевности
