Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том X (1896).djvu/102

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
Гончариха.

Д. Олександер Яблоновский в своїй ґеоґрафічно-статистичній розправі про Волинь та Подїлє (вступ до т. XIX Źródła dziejowe), нарікаючи на неможливість докладного означення давних границь воєводств та повітів, між иньшого писав (с. 9): „щож робити з такими термінами як „Гончариха“, межи Поділєм та Волинею, або „Чорний шлях“ між Подїлєм та Браславщиною вище Мурахви?“

На подібні трудности натраплює дїйсно всякий, хто забираєть ся до студиєвання історичної ґеоґрафії, і виясненнє таких топоґрафічних назв, що часто мають велику ролю в актових означеннях, є річ дуже пожадана, а, може бути найлїпше зроблена спільною увагою вченої братиї — з одного боку і місцевих людей — з другого.

До таких загадочних, а тим часом не позбавлених значної ваги в історичній ґеоґрафії, топоґрафічних назв належить між иньшими й згадана д. Яблоновским Гончариха, бо була граничним пунктом чотирох воєводств — Київського, Волинського, Подільського й Браславського. Для того докладне означеннє її на мапі має певний інтерес.

В своїй замітцї про Болоховщину, друковану 1893 р. (Чтенія въ историческомъ обществѣ Нестора т. VII), означаючи границї Кременецького староства, я вказав досить близько місце Гончарихи, умістивши її „коло верху Тетерева, трохи на захід від нього, наприклад — на вододїлї р. Корапки й Сниводи“ (с. 5). Тепер — по части на основі деякого нового материялу, по части — на основі докладнїйшого комбіновання попереднього, хтїв би я ще близше означити сей граничний копець українських земель.

Дукументальні дати в граничних актах маємо такі:

В обводї границь в. кн. Литовського з короною Польською р. 1546 читаємо, що границя Волини й Поділя йшла Бужком до с. Митковець і р. Смальчею (очевидно та, що на нїй стоять Митковцї) до дороги з Пилявець в Межибож, дорогою сею на Пилявцї, потім річечкою (криниця), що тече з Пилявець в Икву, далї через Икву і потім трохи на схід (бо просто на північ ішла дорога на Губин, а границя пішла дорогою на Басарабів Брод — що був, правдоподібно, на Случи десь коло Острополя), на Сторожеву могилу і на річку Золв або Золч — теперішня Жилка, що падає в Случ під Острополем; від тієї Сторожевої могили границя очевидно пішла вододїлом Бога і Случи, бо такі могили звичайно стояли на вододїлї. Від р. Золчи (очевидно — її верху) границя пішла далї во-