тягнеть ся довго. При тим всїм не залишала одначе редакция заходів, аби й при теперішнїх обставинах зносини з науковими інституциями росийськими навязувати й знаємити їх з своїми видавництвами; в минулім роцї обмінювалось Товариство наше своїми виданнями майже з усїма унїверситетами російськими і з значним числом наукових інституций і видавництв, що также знаменито причинялось до збільшення біблїотеки Товариства. Головна увага була звернена на інституциї росийські з тої причини, що власне в Росиї скуплена наукова робота над питаннями, для нас найбільше важними; се одначе не виключало старань коло навязання зносин з інституциями науковими австрийськими й заграничними; одначе розширення їх належать до дальших років, а поки що Товариство бувши ще дуже молодою науковою інституциєю, могло лише по волї їх навязувати.
Таким чином Товариство в ріжних напрямах робило коло защеплення й розвою своєрідної науки, сповняючи заповіти чоловіка, якого імя носить, висловлену в його „Посланїї — аби „й мудрость в нас була своя“. Приймаючи близьку участь в його наукових роботах з самого початку, пригадуючи ту несьміливість і непевність, з якою розпочинались перші завязки наукових видавництв, ми можемо з потїхою дивитись на поступ останнїх років, в переконанню, що ся справа стоїть на добрій дорозї, що поставлена Товариством мета відповідає дїйсній, фактичній потребі нашого народа, і тому дїяльність наша в дальшім часї буде горнути до себе все більший круг наукових сил українсько-руських без ріжницї поглядів і напрямів в спільній роботї коло безсторонного, обєктивного студиєвання й вияснення нашого минулого й сучусного. Перегляд минулого року покріпляє нашу надїю, що праця вложена в сю роботу, не змарнуєть ся, а принесе свої овочі на добро народу нашого. In labore spes!…
М. Грушевський.
- У Львові, 19/II (2/III) 96 р.
