Велика війна угорсько-турецька, що 13 лїт непокоїла уми всеї Европи, що коштовала превеликих жертв і крови і гроша має свої початки ще в роцї 1592. Мимо того, що з Турциєю заведено р. 1576 згоду, а 1590 відновлено, мимо що оплачувано високі податки (30.000 дукатів річно), дїйсно спокою не було) раз-в-раз шукали собі Турки зачіпки, а се тим сьмілїще, бо закінчивши 1590 р. довголїтну війну з Перзиєю мали свобідні руки. Напади ставали що-раз частїщі, що раз більше подібні до війни, як до розбійничого нападу; походи паші Боснїї Гассана 1592 р. дали на останок рішучий початок до вибуху війни. Сили цїсаря Рудольфа були вельми слабі: так устрій війсковий, як стан фінансовий, котрим на кождім кроцї щось хибувало, не давали мислити о самостійнім веденю війни[1]; треба було оглядатись за посторонною помочею, старатись про союз з иньшими державами. Давнїщі війни з Турком давали приклади таких союзів держав західних: союз з р. 1571 зломив страшно силу турецьку — однак тепер відносини значно змінились. З держав західних міг дати поміч лише оден папа — але поміч ся булаб за мала; Іспанїя безперечно з всякою готовостию приступилаб до такого союза, колиб увага єї й сили не були звернені в иньшу сторону, — проти Франциї, що все ворожа їй раз-враз вязала їй руки, дружила ся проти неї навіть з Турком; Туркови сприяла теж і Англїя з огляду на свої торговельні інтереси. Поміч князїв нїмецької держави булаб
- ↑ пор. Hurter Geschichte Ferdinands II u. seiner Eltern Bd. III, роздїл 23.
