Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Т. LXXXVII кн.1 (1909).djvu/71

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


скому, же он владѣет всѣм Лвовом, а ведлуг рахунку держит собѣ жида. А скоро пришли до Лвова, зараз взяли до вязеня мая з҃і Степана Кондратова, Манка Гаврылова по скарзѣ лядской к Шумлянскому епископу Лвовскому“. Зи Лвова ахпє, мая к҃а. к сему списку іменному Степан Кондратов, Манко Гаврылов. Князю Михаилу Андрѣєвичу[1].

(Главный Московскій Архивъ Министерства Юстиціи. Бѣлгородскій столъ, столб. № 1170, л. 636).

Яким способом і зачим опинили ся козаки з далекої Слобідщини аж у Львові? Рік 1685, се, як відомо, час горячкових заходів Собєского коло витворення протитурецької лїґи, час переговорів в сїй справі з Москвою, що закінчило ся т. зв. згодою Ґжимултовского. Обережна Москва своїм звичаєм пильно збирала всякі відомости навкруги про свого союзника: про воєнні засоби, про настрій суспільства і т. д. Сумський полковник Кондратович, який нераз в українських справах, дякуючи свому обзнайомленню з ними, приходив в поміч московському правительству, зробив те і в сїм випадку. В цвітнї тогож року він вислав трох своїх козаків, Степана Кондратовича (він же Новомлинець), Манька Гаврилова і Грицька Батюка „в заднепрские городы і в полскую сторону для провѣдываня в тѣх сторонах всякихъ вѣдомостей“. Докладне, а передовсїм ширше й інтереснїйше, нїж їх лаконїчний лист, справозданнє з своєї поїздки подали розвідники в червнї тогож року перед московськими властями в Курську, куди їх по поворотї післав тойже полковник. Маршрута їх подана докладно в наведенім листї. До Львова вони приїхали 17 мая і „стали под городом за посаду“. Тут коло возів лишив ся Грицько Батюк, а Степан і Манько пішли в город, де „ходили по городу, розвѣдывали меж тамошних жителей всяких вѣдомостей“. Про дальші їх пригоди у Львові наводимо їх власне оповіданнє в формі, записаній московськими піддячими:

„І в торгу-де во Лвове сошлис они с тамошнимъ жите(ле)мъ с Ѳедоромъ, что наперед сего бывал нѣжинской козакъ. И тот-ж казакъ спросил их, что они приѣхали із Сумина, и они-ж, Степанъ да Манойла сказали тому козаку, что они приѣхали во Лвов іс Полонова для соленой покупки. И полякъ-де лвовской, услыша их розговоры, сказал про них старшинѣ лвовскому Иосиѳу епископу Шумлянскому, кото-

  1. Ґолїцину.