оркестрами музики — зпереду й позад строю, пройшли по головних улицях м. Риги. Оркестри по черзі грали, а в час коли переставали грати, делєґати співали українських бойових пісень.
Рижане давно вже не бачили такої військової частини, яка б дотримувала такого зразкового порядку, і чи взагалі бачили вони коли-небудь кращу частину?
То проходили кращі з найкращих вояків російської армії! Земля гуділа від такту, який відбивали українці по вулицях м. Риги, а в той же час йшли ж улицями салдати-москвини, розхрістані, розперезані і в безладді, лускаючи „сємушкі".
Отже, зїзд закінчився і залишив гарне вражіння не лише поміж українцями, імпонуючи чужинцям.
Адміністрація театру була здивована і задоволена з того порядку, який увесь час панував на з'їзді.
Це в перший раз, як переказувала адміністрація, з початку революції зїзд пройшов в такому порядкові, а між иншим ріжні зїзди й мітінги тут бували що-тижня, а иноді й частіш.
Після першого українського військового делєґатського з'їзду XII-ої армії в м. Ризі, на якому було вирішено українізувати XII-ий корпус, армійська рада вжила заходів, щоби цю постанову офіційним шляхом перевести в життя.
З великими труднощами вдалося їй одержати згоду від штабу армії. Але ця згода була більш на папері, а в дійсности було багато перешкод до українізації цього корпусу.
Українізація провадилась таким чином.
З часу коли офіційно оголошено було наказ про українізацію корпусу цього, надсилалися поповнненя з запасових частин тільки з українців. Тіж москвини, які були в корпусі до видання цього наказу, залишалися в частинах.
Крім поповнення цього корпусу із запасових частин, він поповнювався ще через переміщення бажаючих україннів з инших корпусів. Наприклад, в кінці вересня були переміщені, як я вже раніше зазначив, старшини 542-го Лепельського полку.
Українізовані частини XXI-го корпусу підчас серпневих боїв з німцями під Ригою билися краще ніж корпуси з мішаним складом.
33-я піша українізована дивізія, яка під час прориву XII-ої
58
