Сердюцькі та Компанійські полки не мали сталої дисльокації, а кватерували або в столиці України, або по инших містах. Так: Компанійський кінний полк полковника Новицького в 1677 році стояв в Чернигові та Стародубі, в 1693 році в м. Лубнях. У 1687 році, підчас вибору Гетьмана Мазепи, в реєстрі Української Армії лишалося три Сердюцькі та три Компанійські полки.
|
|
Реєстр із року 1690:
|
|
У 1708 році три Сердюцькі полки під командою славного Сердюцького полковника Чечеля боронили столицю України Батурин, де й полягли як герої до останнього чоловіка підчас московського штурму. Як бачимо, це вже другий приклад (Ставище, Батурин) славної бойової служби Сердюцьких полків. У двох боях полягло разом шість Сердюцьких полків. Та невелика частина Сердюків, які підчас Батуринської драми були у відпустці або в конвою Гетьмана, пізніше була зведена в один полк „Фузилірів“ і стала при Гетьманові Скоропадському яко залога м. Глухова — нової столиці України.
Три „Компанійські полки“, що під цей час постоювали по ріжних містах України, лишилися і далі та пережили ще недовгий блеск підчас Гетьмана Розумовського. Слово „Сердюк“ було прокляте москвинами та назавжди викреслене з реєстру українського війська. Переформовані пізніше в „Кінні полки“ ці три „Компанійські полки“ існували до 1775 року, коли наказом від 24 жовтня були переіменовані в:
- 1-й Chevauxleger-Regiment
- 2-й Chevauxleger-Regiment
- 3-й Chevauxleger-Regiment
Зведені пізніше в один полк, Компанійські полки (Chevauxlegers-Regiments) донесли свою історію та історію Сердюцьких полків і до наших часів, до 1917 року, яко
Історію цього полку російської служби і можна простежити у відповідному полковому виданню.
