Коридор, в якому перебувала Українська армія, через наступ большевиків де далі то все звужувався; обстанову остаточно зясував полковник Павловський, що з своїм невеликим відділом партизанів (коло 25 чоловіка) продерся через фронт червоних військ з Київщини. Інформації полковника Павловського були такі: Червоні широким фронтом поволі посуваються на південь; уґруповання їхні в половині січня перейшли вже залізничу лінію Христинівка–Шпола; передові частини „червоних“ були від нас приблизно за 30 верстов. Переправа через Синюху коло м. Торговиці зайнята заставою в 20 чоловіка; взагалі сили червоних великі, і армія їхня в доброму стані; відношення червоних до повстанців — прихильне.
Одночасно з півдня наспіла звістка про те, що добровольчий відділ вибив нашу кінну залогу з Юзефполя; правда, звістка ця, як виявилося, не була правдивою, але, з огляду на загальну ситуацію, треба було сподіватися, що почнуть виявляти активність і добровольці,
Між 18–20 січня всі частини Армії У. Н. Р. перейшли Синюху через Добринську переправу (30 в. на північ від Ольвіополя); 21 січня зосередилися в районі: м. Хмелева (Волинська дивізія)[1], хут. Петрівка та Каракозієвка (Запорожська дивізія), в околицях Глодосів (Київська дивізія), Штаб Армії — с. Гусівка, — і опинилися в смузі охоронних та розвідчих частин добровольців, там часом як відділи червоних по-декуди наблизилися до білих на денний, а часом південний марш.
Таке становище вимагало від Командування негайного рішення.
Ухвала Командування була — прорив Армії окремими дивізіями в большевицьке запілля. Прийнято було дві пропозиції: отаман Тютюнник вважав для себе за корисне рушити на північ, на Київщину, бо з цією округою його звязувала попередня повстанська діяльність; я ж хотів базуватися на південно-східну Херсонщину та Катеринославщину через те, що штаб мав відомости про присутність в районі Знаменка–Єлизавет партизана отамана Гулого-Гуленка; штаб мав надію використати орґанізацію його району, розвідчі матеріяли та партизанські відділи.
Взявши під увагу негайність справи, ще в вечері 21 січня Командування Армії в своїй директиві (штаб тут користувався місцевою церковно-парафіяльною мапою) вказало дивізіям таку схему дальшої чинности Армії:
- 1) З 22 січня по 15 лютого дивізії повинні відбути марші самостійно по запіллю Червоної армії;
- 2) маневровий район — площі повітів: Звенигородського, Таращанського, Канівського, Черкаського, Чигиринського й Єлизаветського;
- 3) підчас маршу дивізії розвинуть аґітаційно-інформаційну працю і піднесуть активність повстанських відділів;
- 4) район обєднання — простір між Чигирином та Черкасами.
- ↑ В Хмелеві Волинці поховали (20 січня) померлого від тифу славного полковника Царенка.
