через Горинь під Вільбовним. Цілу наступну ніч ворог обстрілює з гармат стрілецькі позиції й ст. Шепетівку; його частини всю ніч тривожать частини корпусу С. С., загрожуючи то в тому, то в иншому місці атакою.
На ранок 3 травня ворожа піхота при підтримці артилерії й бронепотягів вдирається на ст. Подільська-Шепетівка й атакує 1-й піший полк у лівий фланґ. На ліквідацію прорива направляється курінь із резерву 3-го пішого полку і прибувший в той момент 28-й Стародубський полк (250 баґнетів). Курінь 3-го пішого полку повів атаку нерішучо, бо був у той час у свою чергу заатакований, і командир полку завагався; атака-ж 28-го Стародубського полку успіху не мала, бо спізнилась. Ліве крило 1-го пішого полку корпусу С. С. здрігнулося, й 1-й піший полк С. С. уже почав відворот. Звязок із частинами був нарушений, направити оборону не було змоги, й тому командування корпусу видало наказ про загальний відворот на лінію: Славута–Перемишль–Янушівка. Для нагляду за ворогом на р. Цвітоха залишено розвідку й бронепотяги, яким наказано понищити залізничні мости, щоби перешкодити просуванню ворожих бронепотягів.
Ворог не переслідував, і частини корпусу С. С. спокійно обсадили призначені їм місця. З того-ж дня 2-й і 4-й полк із боєм взяли м. Остріг і відкинули ворога на ст. Білотин. На ст. Славута стояла вже ціла Тульська бриґада, котра відійшла туди ще зранку 3 травня. Ця бриґада була негайно відправлена до Рівного, де була розформована й люде, всі москвини, розпущені. Тому в дальнішому про неї вже не буде згадки. Хоч ця бриґада й не належала до корпусу С. С., але про неї весь час згадувано тому, що її чинність та результати цієї чинности були тісно звязані з чинністю корпусу С. С., і по суті вона повинна була-б підлягати корпусові С. С., але спочатку цього не було зроблено, з вини отамана Оскілка; пізніш і до кінця цю помилку не будо виправлено.
Висновки. Ст. Шепетівка, як залізничний вузол, мала велике стратеґічне значіння. Посідаючи її, Армія У. Н. Р. мала змогу оперувати в трьох напрямках: на Проскурів, на Бердичів і на Новоград-Волинський, тому Командування Армії У. Н. Р. бажало можливо довше й сильніше цю станцію тримати. Коли був страчений Проскурів і Новоград-Волинський, а не було досить сили, щоби розвинути операції для здобуття Проскурова й Новоград-Волинського, значіння ст. Шепетівки тратилось. Займаючи її, корпус С. С. тільки розєднував дві ґрупи ворожих військ, що займали Проскурів і Новоград-Волинський, але за те й попадав під удари з двох боків. Що-ж до самої оборони Шепетівки, то вона була проведена по-мистецьки.
На мою думку, ліпше було-б раніше залишити Шепетівку, відірватися від залізниць, прикритися річками Горинь і Вілія, вичекати підходу Запорожського корпусу, переґрупуватися й зі свіжими силами повести наступ для опанування залізниці Проскурів — Шепе-
