які навели гармати на ешалони. Німецький товмач заявив, що полковник П. у їхніх руках, і вони можуть в одну хвилю чи розстріляти його, чи повісити. Полковник П. відповів, що ідучи на „нараду“, він знав, на що йде, й тому підготовив до всяких випадків своє військо. Замовчали німці, а потім почали торгуватися. Нарешті ешалони відїхали, не уступивши німцям нічогісінько.
В Ніжині полковник П. телеґрафував Начальникові Ґенерального Штабу й Військовому Міністрові про подробиці відїзду з Бахмачу Сірих. До Київа ешалони прибули 15 чи 16 січня. Полковника П. було викликано до Начальника Ґенерального Штабу, якому полковник П. зробив належний доклад про становище на Бахмацькому фронті та про стан Сірої дивізії. Начальникові Ґенерального Штабу не було відомо, де перебувають отаман Палій і Абаза.
Прибуття Сірої бриґади до Коростеня і її зустрічний бій із большевиками за Коростеньський залізничний вузол. Ешалони з Сірими вирушили з Київа на другий день. По прибутті до Бердичова, комендант двірця передав полковникові П. телеґраму Начальника Ґенерального Штабу, який вимагав одну бриґаду Сірих, під керуванням полковника П. негайно пересунути під Коростень, де й підпорядкуватися Командуючому Північної ґрупи, отаманові Оскілкові. В Бердичові було залишено 2-й Сірий полк, як найменший складом, тут-же знаходився гарматній дивізіон та два бронепотяги, що прибули сюди раніш і розмістилися в касарнях на Лисій Горі.
19 січня ранком бриґада прибула до Коростеня-Правобережного. На двірці стояв під парами потяг отамана Оскілка, який було оточено двома сотнями Галицького полку. Отаман Оскілко прийняв полковника П. в свойому салон-ваґоні, висловив задоволення з приводу прибуття Сірих і запропонував вислухати складений ним бойовий наказ що-до оборони Коростенського вузла.
Північна ґрупа отамана Оскілка. В той час майже все південне Лівобережжя було зайнято москалями большевиками, які підчас нашої боротьби з гетьманом посунулись на Правобережжя і з півночи наступали на Київ, Житомир та Рівне. Північна ґрупа обороняла залізничні вузли Коростень–Сарни. Суцільного фронту не було, і війна провадилася по залізничних лініях.
Зустрічний бій. Підчас розмови полковника П. з отаманом Оскілком ворожі бронепотяги відкрили гарматній огонь по Коростеню-Підільському і через кілька хвилин почали обстрілювати двірці Коростень-Житомирський і Коростень-Правобережний. Отаман Оскілко припинив розмову, вибіг на двірець, сказав кілька слів полковникові П. махнув рукою в бік машиніста, сів до ваґону й відїхав у напрямку на Рівне. На двірці була паніка. З боку двірця Коростень-Подільський відступали два
