В час, вільний од роботи в лісі, переводилася ріжна організаційна праця — формування штабів, розподіл людей по формаціях і т. п.
25 жовтня о 5 годині ранку мене збудив полковник Сушко, повідомивши, що він прибув із бриґадою Київської дивізії й розмістився в селі Малих Мицьках.
26 жовтня надвечір приїхали до Великих Мицьків полковник Янченко, полковник Лушненко, старший ляйтенант Білинський, підполковник Шраменко, урядовець Хоха та інші. Командування всіма частинами обняв полковник Янченко.
27 жовтня було зформовано Київську повстанчу дивізію в складі: штабу дивізії, 2 піших бриґад, гарматного дивізіону (без гармат), кінного полку (без коней), чоти саперів-підривників, комендантської сотні й відділу постачання, і всі — без зброї. Зброю мали здобути на ворогові. Командний склад дивізії складався в такий спосіб: командир дивізії — полковник Янченко, начальник штабу дивізії — полковник Лушненко, начальник оперативного відділу — підполковник Ремболович, командир 1-ої пішої бриґади — полковник Сушко, командир 2-ої пішої бриґади — підполковник Шраменко, командир кінного полку — сотник Хмара, командир саперної чоти — підполковник Копац, командир комендантської сотні — підполковник Дугельний і начальник постачання урядовець Хоха.
2 листопада о 4 годині ранку було одержано наказ від генерала Тютюнника, щоб дивізія вирушала в напрямку села Борового.
Біля села, назви якого не памятаю, дивізію зустрів генерал-хорунжий Тютюнник із начальником штабу, генерального штабу полковником Отмарштайном і кількома старшими й урядовцями од ріжних колишніх міністерств. Ці останні мали на теренах, охопленних повстанням, організовувати цивільну владу. Були це: старший ляйтенант Білинський, яко майбутній міністр внутрішніх справ, та інженер Яновський, яко міністр комунікацій.
Генерал Тютюнник звернувся до вояків із короткою промовою, де зазначив, що на Україні готується велике повстання проти московсько-совітського уряду та що повстанці на Україні чекають на наше прибуття, щоб розпочати під нашим проводом всенароднє повстання.
О 6-ій годині ввечері наші частини зупинилися в 8 верствах від польсько-московського кордону. Генерал Тютюнник вислав сотника Хмару обеззброїти в містечку Х. польську кінну поліцію, яка несла охорону кордону. Сотник Хмара виконав завдання, і наші частини достали 20 коней і відповідно зброї.
Падав перший листопадівський сніг о 12 годині вночі 3-го листопада, коли наші частини рушили до кордону. Поміж козаків панувала надзвичайна бадьорість. Прислухавшися, можна було почути, як старшини й козаки, забувши часи інтернування, давали один одному врочисті обітниці не щадити свого життя, щоби здобути волю та незалежність для України.
О 2 годині ранком 4 листопада наші частини перейшли польсько-совітський кордон біля с. Борового. Аванґард складав кінний
