Сторінка:За Державність. Матеріали до Історії Війська Українського. Збірник 3. 1932.pdf/19

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

М. ОМЕЛЯНОВИЧ-ПАВЛЕНКО

Ґенерал-поручник.
ЗИМОВИЙ ПОХІД.
(6.XII. 1919 – 6.V. 1920 р. р.).
ЧАСТЬ III.
I.

Нова зустріч із Галицькою армією. — Спроба переправи через Буг. — Приняття рішення щодо демонстративних акцій і маршів. — Ситуація на початку квітня в районі розміщення Галицьких військ. (Схема ч. 5). У першій половині березня 1920 р. армія наша, згідно з пляном, який було вироблено ще на березі Дніпра недалеко від Черкас, підійшла до Бугу в районі Гайворона–Джулинка–Мащоная і Саврань, маючи на думці дійти до порозуміння з Галицьким військовим Командуванням та за його допомогою форсувати Буг.

Після переходу Бугу малося на увазі разом із галичанами йти далі на прорив фронту „червоних“ з конечною метою — приєднатися до решти армії, яка, за чутками, перебувала в районі Нової Ушиці–Могилів. 8 березня Волинці захопили переправу у Саврані, що була занята відділом Котовського, а 11 березня несподіваним нападом полку Чорних Запорожців удалося перейти в кінному ладу Гайворонський залізничий міст, зняти варту й захопити в полон чотиригарматну батарею галичан у повному її складі.

Через „полонених“, які негайно стали в наші ряди, Командуванню вдалося навязати офіціяльні й неофіціяльні переговори з Галицьким Командуванням.

Виявилося, що Галицька армія була під гострим доглядом червоних комісарів, та що настрій старшинства і більшости стрілецької маси був цілком на нашому боці. Район, що посідали галицькі частини, був Бершадь–Балта–Вапнярка–Роздільна–Тираспіль; але ж окремі відділи були розкидані і на південь майже до Одеси.

Армія числилася в стані „ретаблірку“ і все ще не могла налагодитися після тої страшної епідемії тифу, яку вона перенесла у Винницькому районі минулої осени.