Сторінка:За Державність. Матеріали до Історії Війська Українського. Збірник 3. 1932.pdf/224

ДМИТРО ЗОРЕНКО^[1]

Поручник.

На партизанці.

День 10 жовтня 1921 року був тяжкий для нашого відділу — по цілонічній переправі не було чого їсти. Був я тоді в партизанському відділі Хмари^[2], добре зорганізованому й із добірних людей. Цілий призначений цьому відділові район давав силу прихильників з-посеред місцевого населення, що кожної хвилини мали змогу виступити збройно. У відділі Хмари перебували люди, що не могли сидіти дома, бо московською окупантською владою були переслідувані. З 42 шабель відділу майже половина була старшини, решта селяни та інтеліґенти з округи, більшість шибайголови, як от Березницький, Бернадський та інші.

Отож, по цілонічному поході затрималися ми в лісі на північний захід від Деражні, в 15 кілометрах від неї, біля хутора N. (назви не памятаю). Не пощастило здобути їжі на таку ватагу людей, а переїхати до іншого місця не можна було, бо недалеко стояли москалі. Цілісінький день пересиділи на варених опеньках.

Надвечір з-за кордону через місцевих післанців (були добре зорганізовані) отримано наказ, щоби сотник Хмара негайно вирушив із поворотом через кордон до місця постою Головного Повстанчого Штабу, маючи при собі на конях 10 озброєних кіннотчиків.

На тих 10 кіннотчиків було обрано: хорунжого Липовецького, сотника Кіріченка, поручника Звягина, поручника Зоренка, сотника К., хорунжого Гребенюка, підхорунжого Бернадського, козака Донця; прізвищ двох інших не памятаю.

Решта відділу, під сотником Антончиком, мала залишатися в районі воєнних ділань, стало непокоячи москалів дрібними наскоками.

Уночі з 10 на 11 жовтня цілим відділом вирушили ми в напрямку кордону. Антончик відпровадив нас за Проскурів і повернув назад увечері 11 жовтня. Під проводом Хмари, що чудово знав всі стежки, ми, без особливих випадків, уночі з 12 на 13 жовтня перейшли назад кордон, налякавши дещо місцеву поліцію, і заночували в селі Кривенькому.

 

1. Року 1931 у м. Білостоці (Польща) помер від сухіт. — Редакція.
2. Псевдонім сотника Харченка 3-ої стрілецької Залізної дивізії — начальника Лятичівського, Проскурівського та Ново-Ушицького району. — Автор.