— Стійте! — рознісся голос Ковенка вже в самих дверях. — Який у вас боєвий стан?
— Разом зі сотнею, що виїхала до Ромодан до 600 штиків, та сотня скорострілів.
Він хвилину задумався.
— Прикази мої виконаєте?
— Як довго ми підлягаємо приказам команданта Київської Округи, жадних інших приказів виконувати не сміємо.
— В сій справі я ще засягну інформацій у п. підпор. Шинкаря. Ви можете йти домів.
Мене дуже здивував такий наглий оборот справи, но я не відповідаючи ні слова, вийшов. Ся подія яскраво освітлює тодішні обставини. Командант міста, оголошеного на стані облоги, не знає нічого про частину, котра була під той час найсильнійшою.
А бій завзятий шалів на вулицях, займаючи все більший і більший простір. Більшовики прорвались і заняли з одної сторони цілий Печерськ та дуже скоро посувались Московською вулицею, на Васильківську і Київтоварну II. З другої сторони здовж Дніпра Александрівською і Інститутською зближувалися в центр міста, і на Поділ.
Опір стрічали дуже малий. Невтральні „хоробрі“ війська бачучи, що положення досить скрутне та небезпечне, рішили, що вигіднійше буде перейти на сторону більшевиків. Початок дав полк ім. Шевченка, а за ним підчас боїв попереходили майже всі прочі. Вірним до останнього був полк. ім. Полуботка.
Положення ставало з хвилини на хвилину не то грізним, а прямо розпучливим. Могли злапати цілу Центр. Раду, котра тоді засідала й вимордувати найгарнійших людий. Одна надія остала то — С. С. Надумуватись не було часу, конечність кликала ділати скоро й рішучо.
А в Духовній Семинарії нема ні от. Коновальця ні сотн. Мельника ні значкового Черника — поїхали до Київської Округи по прикази. Чому так довго не вертають, ми не могли собі пояснити. Чи може їм відтяли дорогу і не можуть повернути? Телєфонуємо до Київської Округи. Получення перервані. Ми стратили надію на їх поворот.
Була перша година в полудне, коли перші стріли впали з Подолу на нашу казарму. Кулі ранили стрільця, що стояв на сторожі, та вибили кілька вікон. Всіх заалярмовано, а командатів наших ще нема. На лиці в кождого малювався сум та пригноблення, а заразом якась безумна завзятість та рішучість.
Був се психічний стан людий, котрі боряться зі смертю.
