Нагло двері відчиняються і бачимо скоростріл звернений проти нас. Один із більшевиків кричить: — Разступайтес, а то всєх перестрєляєм!
Але вже було запізно і слів тих ніхто не слухав, бо в тій самій хвилині, коли двері відхилились, летить ручна бомба прямо в середину більшовиків. Між ними замішання. Летить друга, трета, стрільці вриваються до середини та перебивають усіх баґнетами. Декотрі з більшевиків утікають на горішний поверх. Та коли побачили, що й там не спастись їм, вискакують вікнами і розбиваються на каміннях вулиці.
Стріли втихли, чути лише харкіт і стогін конаючих, їх мольби о помилування.
Стрільці не затримуються довго. Забирають добутий скоростріл і посуваються дальше вперед. Підозрілих о більшевизм, незловлених з оружжям у руці, забирають у полон. Полонених поміщувано на першім поверсі в Дух. Семинарії. Коли вже більше число їх зібралося, відіслано їх у розпорядження Центр. Ради. В Центр. Раді списали з ними протокол і випустили на волю, беручи від них приречення, що не будуть більш боротися проти укр. правительства. Само собою зрозуміле, що такі осібняки сейчас же знова хватали за оружжя і бились дальше проти нас. Коли стрільці довідались про се, не брали більше полонених.
Надходила ніч. З Дністра піднявся густий туман і стелився по вулицях та вуличках. Проникливий холод вдирався через найменші щілини вбрання і проймав тіло зимном до самих костий. Кромішна темнота панувала в місті через брак світла, а туман, не давав змоги побачити чоловіка на два кроки. Більшевики застановили працю на елєктричній стації. Лишень денеде блимав слабонький огник свічки з вікна, продираючись через заслону, подібний до життя догоряючого сухітника. Становище ставало для нас все більше й більше недогідним. Ми не були ще добре обізнані з містом, а в темноті тяжко було орієнтуватися. Однак і ворог находився в таких самих обставинах. І ми могли вже повільнійше, але все таки посуватись уперед.
В ночі здобуто Михайлівський монастир, а сот. Чмола заняв головну артерію міста — Хрещатик, Міську Думу та Пошту і доходив стежами до Купецького Саду.
Команда С. С-ів перенеслася в ночі до Михайлівського монастиря.
Залога Духовної Семинарії пильно обсервувала Поділ. Тепер уже зі сеї лише сторони можна було сподіватись наступу. Коли прийшли до переконання, но й звідси не заходить небезпека, командант залоги сот. Кучабський рішив із частиною залоги вирушити очищувати Поділ.
