Сторінка:За золотоверхий Київ.pdf/25

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Ряди Стрільців зменшались з кождою годиною, а скріплення не було. Около год 3 попол. вмашерувала до Дух. Семинарії сотня наколесників (роверистів). Заявили, що приходять нам на поміч. Ми зраділи. До 300 людий зі скорострілами — се була для нас велика підмога.

Вкоротці і тут наступило гірке розчарування. Зараз на подвірю почали мітінґ, чи вони мають йти у бій, чи ні.

От. Коновалець заявив їм коротко й рішучо: — Тепер не час на мітінґи. Або йти у бій на вулиці, або остати тут залогою! По короткій нараді межи собою, заявили, що остають в Дух. Семинарії. Се було для них безпечнійшим. Решта Стрільців, а се залога Дух. Семинарії вийшла зараз на вулиці як підмога.

Сотня наколесників зачала господарювати. Розграбила всі річі стрільців, порозбивала маґазини, все понищила, а потім відійшла собі спокійно. Тяжко завелися Стрільці на своїх союзниках.

Стрільці були знеохочені та огірчені. З усіх сторін вороги, навіть і ті, котрі ніби стають по нашій стороні. Помочі ні звідки. Радше згинути, як переживати таке дальше.

Центр міста був уже зовсім очищений. Большевики розграбили богато крамниць на Васильківській вулиці та вимордували много мирного населення. Бої продовжувалися ще на окраїнах міста.

Стрільці всетаки посувалися вперед, випираючи большевиків та не з таким вже напором, як передше. Більшевики трималися ще на Печерську й Деміївці. Центр. Рада відкликала телєґрафічно з під Полтави от. Петлюру з Чорними Гайдамаками і сотника Сушка зі Січовими Стрільцями. Вони висіли з військом в Дарниці й пішли походом на Київ через Слобідку, де були більшевики. По короткім, крівавим бою заняли Слобідку і вдарили з одної сторони, а С. С. з другої. Заняли арсенал, беручи около 400 більшевиків в полон.

Київ став вільним від більшевиків. Та Червона Армія під проводом бувшого офіцера царської жандармерії а тепер большевицького „Главнокомандующого“ проти „української буржуазії“ — Муравйова та командуючого укр.-большевиками Ю. Коцюбинського скорим походом наближалися до столиці України. Дня 28. січня станула вона під мурами Київа.

Ліберець 1921.

Чет. К–к.