7-го липня о 10-ій годині вранці до нас прийшли в готель товариші вірменські письменники і сам нарком освіти. Принесли свіжі газети, що вийшли з великими відділами присвяченими декаді української культури з гаслами українською мовою. В Ерівані, так само як і в Тифлісі, скрізь гасла українською мовою.
Всі ми організовано поснідали (між іншим в Ерівані прекрасна кав'ярня відчинена для всіх, і ціни в ній порівняно до цін харківських майже на половину нищі, до того товав-продукти чудові — це теж треба віднести за рахунок організаторських здібностей), і пішли оглядати столицю Вірменії.
Оглянули прекрасну картинну-галерею. На жаль треба визнати що столиця України Харків у цьому відношенні відстає від Ерівані. Далі ми оглянули цікавий історично-етнографічний музей, а також публичну бібліотеку, що нараховує вже понад 600.000 томів. Дуже багатий і цікавий відділ старинних рукописів перських вірменських і турецьких (є рукописи з IX століття). Бачили тут і першу книжку вірменською мовою випущену друкарською технікою в 1512 році у Венеції.
Після цього оглянули новозбудований великий фруктово-консервний завод та винно-конячний завод „Арарат“. На цьому заводі, що значно поширюється і випускає чудове експортне вино і коняк я перший раз в житті пробував старі напитки (35-ти річний коняк і вино з 1900 р.)
Вечером ми побачили поставу старої вірменської комедії — Сундук'яна „Хатабала“ в першому державному вірменському театрі, що на всесоюзній олімпіяді в Москві в 1930 році прекрасний відзив.
Весь час невідступно був з нами тов. Алазан, майже
