три були дощові. За цей час ми оглянули Батум та його околиці і ознайомилися з життям сучасного Аджарістану. Аджарці приняли нас дуже гостинно і радо. Ми провели великий вечір, присвячений декаді української культури і другий вечір єднання аджарської і української радянських культур з виступами письменників, співаків, акторів українських і аджарських.
Від представників уряду Аджарістану ми мали всяку допомогу, увагу й пораду. Були організовані численні екскурсії в музеї, культурні заклади, на заводи, на плянтації, та в прекрасний батумський ботанічний сад, що наглядно показує субтропічний характер чорноморського побережжя Аджарістану.
До самого від'їзду аджарістанські товариші нас не покидали, а попрощавшись з ними я виїзджав з Аджарістану як з якоїсь далекої прекрасної субтропічної країни.
Думки в пароплаві на Чорному морі
Розпис пароплавів на Чорному морі змінився і ми не попали на той пароплав, що плянували. (Хотіли їхати пароплавом „Грузія“). З купленими ще в Тіфлісі білетами, ми мусіли пробути в Батумі чотири дні, чекаючи на пароплав. 14-го липня в 11-ій годині ночі ми виїхали з Батуму пароплавом „Аджарістан“, що опізнився на 25 годин. „Аджарістан“ це один із нових, чорноморських теплоходів нашої радянської конструкції, за зразком німецьких теплоходів. Пароплав новий чистенький і комфортабельний, зі всіми вигодами, —
