завчасу оттаким намірам покласти, п. Скоропадський вступив на цей шлях від часу мого виїзду з Берліну, в осени 1927 р. За всі ним від того часу зроблені політичні кроки та акти — зазначую і підкреслюю це для тих, що колись про ці річи довідаються — він сам несе повну відповідальність.[1]
Отже від осени 1927 р. почалась боротьба між п. Скоропадським і мною за долю гетьманського руху. Бажаючи найбільшу для своїх плянів перепону — в лиці моєї особи і моєї політичної лінії — усунути, п. Скоропадський зпочатку пробував
- ↑ Одним в таких актів є т. зв. „Будапештенський договір“. Важний він не як такий — як договір — бо яку реальну вартість можуть мати міжнародні акти підписувані тепер п. П. Скоропадським? — а важний як документ політичної безхарактерности п. Скоропадського й як ілюстрація, на які бездоріжжя авантюризму зводить його використовування гетьманської ідеї для його персональних цілей „гетьманський рух“. Згідно з волею бл. п. В. Липинського подаються тут до публичного відома слідуючі документи про „Будапештенську справу“:
ВИПИСКА З ЛИСТА П. П. СКОРОПАДСЬКОГО ДО В. К. ЛИПИНСЬКОГО З Д. 16.III.1929 р.(Лист цей був переданий черед М. П. Ципріяновича, що їхав тоді з Берліна до Бадеґу).
В цім листі я хочу з'ясувати Вам ті головні пункти нашої зовнішньої політичної праці про котру може Ви трохи чули, але не знаєте во всіх подробицях, позаяк вони таємни й передавати їх Вам листовно поштою було-би не обережно.
Ще літом минулого року я відновив знайомство в Берліні з Бароном W. Цей пан — сенатор Угорського Сенату, богатий чоловік, йому головно належить більшість токайського вина, брат його одружений з архікняжною М. А. сестрою архікнязя А., претендента на Угорський престол. W. чоловік дуже серьозний, впливовий, близький до гр. Бетлема. Він був в Київі за мої часи старшиною для звязку австрійської армії з германською, там він бував у мене.
Літом ще я балакав я ним про нашу справу, він зацікавився і взявся зробити мені побачення з Бетлемом в Будапешті. Ще в Жовтні було вирішено це побачення, але діло затягнулось і я зміг бути прийнятим лише в Січні.
А. великий приятель W., й був, так казати, маклером між ним й мною. 5-го січня А. і я виїхали до Будапешту. Для кращого уяснення Вами цієї справи, надсилаю Вам виписки з мого дневника, викинув там усе що не торкається прямо переговорів, але зараз можу сказати кратко, що я там був принятий виключно добре, як гетьман інкогніто; мені робили богато ріжних прийомів, полювань, обідів тай іньше.
ВЫДЕРЖКИ ИЗЪ МОЕГО ДНЕВНИКА.6.I.1929. Въ 4 ч. благополучно пріѣхалъ въ Б. Безконечные разговоры съ В. Онъ нашъ человѣкъ. Говоритъ, что Б-мъ очень заинтересованъ мною, но что онъ получилъ донесеніе, что я не имѣю шансов на успѣхъ. Во вторникъ свиданіе съ Б-мъ. В-ту дано на прочтеніе и критику всѣ меморандумы.
7.I.1929. … продолженіе выясненіе черезъ В-та личности Б-ма.
8.I.1929. … въ 3 вернулся домой, отдыхалъ. Продумалъ о томъ, что буду говорить съ Б-мъ. Послѣдній вызвалъ къ себѣ В-та въ 5 часовъ. Ровно в 6 ч. я и А-нъ входили въ парадную дверь прелестнаго дома
