Сторінка:Збірник законів і постанов Українського Правительства відносно закордонних інституцій (1919).djvu/132

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

130

вають в місцевостях, не занятих ворогом до часу затвердження цього закону, в тім числі і вільнонаємним, за винятком осіб, зазначених в статі 2 додатку до статі 1-й закону від 19-го листопаду 1918 року („Державний Вістник“, ч. 73, 1918 року) і в законі від 24-го грудня 1918 року („Державний Вістник“, ч. 84, 1919 року), видати одноразову, без вичоту, допомогу на Великодні свята в розмірі місячного утримання зо всіма надбавками.

2. Під утриманням, зазначеним в параграфі 1-ім цієї постанови, розуміється: а) платня, харчові та кватирні гроші або утримання по штатах, не підрозділених на зазначені види задоволення: б) для осіб, утримання котрих не зазначено штатами, а встановлюється по згоді або по роспорядженню начальства, річна сума винагороди; в) присвоєна по посаді додаткова винагорода; г) передбачені штатами надбавки за вислучу літ; д) винагорода вчительському персоналові по числу уроків, які кожний дає.

3. Суми, які необхідні для видавання з зазначеної в параграфі першім цієї постанови допомоги, відпускаються з коштів Дершавної Скарбницї при умові, що і утримання одержується служащими з скарбу.

Допомога служащим Державного Банку, Державного земельного Банку і управління Державних Ощадних Кас видається із їх власних коштів, а допомога служащим які одержують утримання зі спеціяльних