що мій виступ більше вам пошкодить, ніж допоможе. Розраховуйте тільки на себе самого».
3 травня 1890 року Т. Г. дістає звання доктора медицини. Після цього їде на відпочинок до Одеси. Починаючи з гімназіяльного курсу, Т. Г. уперше справді відпочиває, захоплюється красою моря й одеських околиць. Зустрівшись тут по довгій перерві з своїм шкільним товаришем П. А. Когутом, він із захопленням малює йому плани своєї майбутньої роботи на користь хорої людини, але рівночасно не уявляє собі лікарської діяльности, не зв'язаної з роботою при клініці, не уявляє собі життя й праці поза межами рідного міста. Досягнуті вже наслідки, краса природи, віддпочинок так змінили загальний, завсіди зосереджений вигляд Т. Г., що П. А. Когут не впізнавав у ньому свого колишнього товариша.
Незабаром по тому, як Т. Г. повернувся до Києва, медичний факультет відряджає його за кордон до Берліну — вивчати терапевтичний вплив туберкуліну Коха. Звідсіля він вивозить, на підставі своїх спостережень, дуже обережний підхід до цього методу. Пізніше я ще повернуся до цього питання, але тут я хочу підкреслити, що на той час, коли всім хотілося вбачати в туберкуліні порятунок від цієї хороби, цей обережний тверезий погляд на новий засіб, показує, яке критичне ще за молодих років чуття мав Т. Г. і як він умів спостерігати факти. Живши в Берліні, Т. Г. відвідує лекції проф. Вірхова й буває присутній на розтинах, де цей видатний патолого-анатом давав свої пояснення. Д-р мед. I. А. Ноткін, що працював тоді в берлінських клініках, зустрічав там Т. Г. — він біг о 6—7 год. ранку до патолого-анатомічного інституту на розтини. Він пригадує перший випадок секції туберкульозного, лікованого туберкуліном, де вони були присутні; легені цього померлого фтизика цілком скидалися на щільники без меду — так стінки були роз'їдені дрібними кавернами. Таку зруйновану легеневу тканину проф. Вірхов, на його заяву, бачив уперше.
Привізши з собою слоїчок туберкуліну, Т. Г. дуже обережно почав його вживати. Перший дослід пророблено на небозі близького товариша Т. Г., дівчинці років із 13, хорої на лівобічний коксит. Попередивши батьків хорої про можливу небезпеку, зв'язану з цим методом лікування, й узявши з її батьків писану згоду, він кладе дівчинку до клініки проф. Борнгавпта (госпітальна хірургічна) й там щодня відвідує її й переводить туберкулінізацію; за 2—2½ місяці процес зник — щезли болі, температура знизилася до норми; але все ще наступного літа Т. Г. надіслав її до Евпаторії на грязьолікування. Процес у неї більше не відновлявся.
Повернувшись із своєї другої закордонної подорожі, Т. Г. здобуває звання приват-доцента (1891). Для пробної лекції він вибирає таку тему: «Значіння бактеріології в діяґностиці й терапії нутрішніх хороб». У доповідній записці, що її подала «Комісія» на обмірковування кандидатур на катедру діяґностики далеко пізніше, можна знайти зафіксовану резолюцію про цю лекцію: «… составлена талантливо… будет талантливый лектор». (підписалися: проф. Образцов, проф. Трітшель, проф. Чірков, проф. Лещ).
