Перейти до вмісту

Сторінка:Збірник праць Зоологічного музею. №1-5. 1926-1928.pdf/121

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

більшими очима, що часто мають під собою мало не всю бічну поверхню голови, та тим, що в них в очка; робітники (A) — найчастіше трохи гіршим розвитком очей, ніж у самиць, звичайно відсутністю очок, а иноді й цілковитою відсутністю фацеткових очей, і крім того, невеличким черевцем. В одних представників самиці й робітники озброєні жалом, в инших жало розвинене, але отруйний плин є завсіди, і в останньому випадку рану завдають жувала й отруйний плин вибризкується в неï підгинанням черевця.

Поліморфізм виявляється в мурашок не тільки в тому, що існує каста робітників, але й у дальшому розчленуванні на різні форми, як робітників, так і самців та плодющих самиць. Отож у деяких видів роду Ponera, поруч крилатих трапляються й безкрилі самці, а в инших, як ось у Formicoxenus, самці бувають тільки безкрилі. У деяких видів з родів Myrmica і Leptothorax, то-що, крім звичайних крилатих самиць, трапляються ще й карлуваті (мікрогіни), що бувають часом удвоє дрібніші проти нормальних. У нашої рабовласницькоï амазонки (Polyergusrufescens) крім нормальних самиць спостерегають иноді ще й, так званих, ергатоїдних (або ергатогін), себ-то подібних до робітників, але більших розмірами. Нарешті, трапляються ще й, так звані, псевдогіни (найчастіше в другої нашої рабовласницькоï мурашки — Formica sanguinea), що відзначаються великим горбуватим здимом середньої частини спини (мезонотуму), через віщо груди набувають зовнішнього вигляду самиці, тимчасом як черевце стає маленьке, як у робітника. Що-до походження ергатоїдних самиць, то гадають, що вони походять від личинок робітників, що почали діставати „царську“ поживу дуже пізно, себ-то тоді, коли в них не могли вже розвинутися крила й розвинулися тільки нормальні статеві органи. Навпаки, походження псевдогін поясняють недорозвитком справжніх самиць у наслідок зміни живлення, що її викликав посередньо шкідливий вплив деяких сужитців мурашок, або, так званих, мірмекофілів. Ці сужитці (звичайно жуки-стафілініди з родів Lomechusa та Atemeles поїдають силу-силенну яєць та личинок, що з них мали-б розвинутися робочі особини мурашок, а через це робітники, загрожені недостачею в робочій силі, кидають годувати личинок самиць, що знаходяться в стадії розвитку, „царською“ їжею, в наслідок чого й утворюються псевдогіни. Ще гостріше позначається поліморфізм на робітниках. Передусім, в тому самому гнізді робітники можуть бути дуже неоднакові розміром — великі, середні і малі, причому великі бувають иноді довші проти малих у 5–6 разів, з в деяких тропічних представників навіть до 7 разів. У різких випадках до відмінних розмірів часто приєднуються відміна в формі голови й вусиків, надто тоді, коли випадають проміжні форми. Тоді такі — значних розмірів — робітники дістають назву вояків. Назва така, проте, цілком не відповідає призначенню цих робітників, бо вони найменше існують для війни й зчаста, навпаки, відзначаються особливою флегматичністю. Це швидше робітники, що їхню організацію пристосовано до різних спеціальних призначень. Серед представників фавни мурашок України каста вояків виявлена малою мірою, а через це ми на ній і не спинятимемось.