А ось у чудових ґірляндах сплітаються банани, виноград, мандаринки, яблука, грушки…
Навіть коробочки сардинок, кілек, маринованих бичків[1], скумбрії, або вуджені оселедці чи яка інша риба; також червоні та жовтаві голови сира — зовсім інакше виглядають увечері, ніж удень. А вже про шинки, ковбаси, сальцесони — нема чого й казати! Таке смачне он там за вікном! Таке привабливе, апетитне.
Торти, солодке печиво, бомбонієри цукерків; перфуми й інша косметика; плетиво, мереживо, капелюхи, сувої матерій, шовкових, полотняних, вовняних і т. д. і т. д. Музичні інструменти, книжки, ноти…
На кожному місці, кожне вікно — приваблює, притягає, спокушає…
На хідниках гамірно — на них повно веселої, безжурної публіки.
Дзеленькотять трамваї, іноді захрипить авто. Цокають підкови об деревляну настілку вулиці — й тихо прошумить віз на дутих гумових шинах.
Свист, стукіт, гудіння, вигуки; а над цим усім котиться гомін юрби, немов далека лявина зсувається з гори.
Скорою ходою йдуть два подорожні. Не звертають уваги ні на вікна, ні на людей, ні на що. Розштовхують руками, кидають короткі слова з проханням вибачити — й далі: скоро, поспішно, похапливо.
Звернули в бічну вулицю — легше стало. Прискорили ходи.
Ось… ось сходи… ганок.
Ввійшли.
Рука Романова вже лягла на блискучого „На-
- ↑ Морська рибка.
