Сторінка:З вершин і низин. Збірник поезій Івана Франка. 1893.djvu/114

V. „Хлібороб“.

Гей хто на світі кращу долю має,
Як той що плугом святу землю оре?
Святую землю в банку заставляє,
В довги впадає як в бездонне море,
І поти бєся, аж остатня рація
На него спаде — грунту ліцітація,
І поки в найми не пошкандибає —
Гей, хто на світі кращу долю має?

Гей хто на світі кращу долю має.
Як той, що вірно цісареви служить,
В касарни нишком рід свій споминає,
Зітхає нишком і клине і тужить,
Махає „гвером“, в „гліді“ машерує,
На варті мерзне, в „шпангах“ креперує,
В „ібунках“ пріє, „комісняк“ снідає —
Гей хто на світі кращу долю має?

Гей хто на світі кращу долю має,
Як той, хто щирим патріотом зве ся,
Податки точно рік за рік складає,
Шанує власть, перед жандармом гне ся,
Цілуєсь в возним, і хоч дуже бідний,
Як треба дати, дасть і гріш послідний,
А на що, за що дав — і не питає —
Гей хто на світі кращу долю має?

Гей хто на світі кращу долю має,
Як той, що все лиш ту науку чує,
Що тілько бідних Господь Бог карає,
Що ласка божа тілько богачу є,
Що чорт усюди чоловіка кусить,
А бідний все в покусі впасти мусить,
Що хлоп лінюх, пяниця і св… є —
Гей хто на світі кращу долю має?
1880.

 

---