Сторінка:З вершин і низин. Збірник поезій Івана Франка. 1893.djvu/25

Де жура душу тлить,
Живе серце болить,
Де в важкій боротьбі
Духа втома вялить,

Де хитає ся ще,
Сумніває ся ще
Ум, де думка нова
Загорає ся ще, —

Там ви, думи, летіть,
Слабосилих кріпіть
В горя й сумніву змрік
Лийте радісний світ!
6 апр. 1880.

 

---

XV.

 

Весно, що за чудо ти
Твориш в мойій груди!
Чи твій поклик з мертвоти
Й серце к жизні будить?
Вчора тлів мов Лазар я
В горя домовині —
Що ж се за нова зоря
Міні блисла нині?
Дивний голос мя кудись
Кличе — тут то, ген то:
„Встань, прокинь ся, пробудись!
Vivere memento!“

Вітре теплий, брате мій,
Чи твоя се мова?
Чи на гірці світляній
Так шумить діброва?
Травко, чи се може ти
Втішно так шептала
Що з під криги мертвоти
Знов на світло встала?