Дав він міні грошей. А трафилось нам
Два морги города, пів хати,
Сад, стайня… За все сорок римських у рік.
Інтерес як цукор, лиш брати!
Я взяв, зараз сад в мене зняв садівник
За трицять, без сіна. З города ж
Я мав ярини і собі на весь рік
І ще й зоставалось на продаж.
Купив я й корову. А ще в мене був
Заробок: до міста бувало
Іду на худобячі й кіньські торги —
Я барашівник, яких мало!
Тут куплю коня, тут корову, й продам,
То знов сторгувати поможу,
А все не задармо: що тижня хоч пять,
Шість римських до дому привожу.
Прознав я й для жінки заробок, якби
Вона єго хтіла держати.
Взялись, бачте, бігать з сусідства баби
Частенько до нашоі хати.
А кожда приносить по кілька яєць,
Пшона, то муки, то пшениці.
„Купіть — каже — Гершон, у мене кума,
У мене сю ніч вечерниці!“
Ни, звісно, в коршму́ йім іти з тим не мож:
Побачить хто, муж перечує, —
Міні-ж за що будь дасть, бо раз, що я блят,[1]
По друге — готівку плачу йій.
Ни, словом скажу вам: такий се гешефт,
Що з него одного мож жити.
- ↑ Блят — вираз злодійський, значить чоловіка, що переховує крадені річи, а далі й загалом такого, що вміє всяку річ держати в тайні.
