Сторінка:З вершин і низин. Збірник поезій Івана Франка. 1893.djvu/44

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено



Тай ще скажіть, за що хотять
Перетворити лад цілий?
За те, що паном в нім богач,
А гнесь слугою люд німий.
За те, що чесна праця в нім
Придавлена, понижена,
Хоч весь той ваш суспільний лад
Піддержує й живить вона.

За те, що дармойідство тут
З робучих рук ссе кров і піт;
За те, що тут з катедр, амбон
Ллєсь темнота, не ясний світ,
За те, що ллєсь мільйонів кров
По прихоти панів, царів;
За те, що люде людям тут
Кати, боги, раби гірш псів.

А ще скажіте, як сей лад
Перевернути хочем ми?
Не збруєю, не силою
Огню, зеліза і війни,
А правдою і працею
Й наукою. А як війна
Кровава понадобить ся,
Не наша буде в тім вина.

Та ще скажіть, що ви й самі
Не відмовляєте нам то,
Що правду ми говоримо,
Що прямо, чесно ми йдемо
За правдою. Все те скажіть,
Судді моі, по щирости,
Тоді в імя сего ладу
Судіть мене без милости!
30 апр. 1880.

 


II. Милосердним.
 

Нехай і так, що мов червяк
Затоптаний в багно житя,