Цю сторінку схвалено
ЗІВЯЛЕ ЛИСТЄ.
|
I.
По довгім, важкім отупіню
Знов трискає хвиля пісень,
Неначе з під попелу разом
Язиками буха огень.
Що щастєм, спокоєм здавалось,
Те попелу тепла верства,
Під нею жаги́ і любови
Не згасла ще іскра жива.
Не згасла ще, тліла, ятрилась,
Помимо сліз моіх роси;
Та вітер повіяв і попіл розвіяв —
Тепер ти огень той згаси!
Ні годі! Не буду гасити!
Най бухає грішний огень!
І серце най рве ся, та вільно най ллє ся
Бурливая хвиля пісень!
II.
|
Не знаю, що мене до тебе тягне, |
