Перейти до вмісту

Сторінка:З журбою радість обнялась.djvu/105

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Зрадила та, що любила..,
Зрадила мила мені, —
Пусто у серці без неї,
Сумно, як в темній труні.

Падає листя з берези,
Капають роси з гилля…
Сам би я плакав, та сльози
Всі уже виплакав я.

Падає листя з берези…
Все навкруги уміра,
Ніби і в серці у мене
Вогник життя догора.

Впасти б на землю і спати
Сотні і тисячі зім…
Думать про милу зрадливу,
Марить минулим усім.

1906 р.