Перейти до вмісту

Сторінка:З журбою радість обнялась.djvu/116

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Вийди, о вийди! я жду тебе, жду!
Тихо, і ясно, і пусто в саду.
Сплять кіпариси, дрімають гранати,
Ніч роскидає сріблястії шати…

Кедр до мімози схилився і спить,
Ніжно мімоза щось кедру шумить.
Море купається в місячнім світлі,
Дихають важко троянди росквітлі.

Вийди, о вийди! я жду тебе, жду!
Тихо, і ясно, і пусто в саду…
Сплять кіпариси, дрімають гранати,
Ніч над землею роскинула шати.


1906 р.