Перейти до вмісту

Сторінка:З журбою радість обнялась.djvu/137

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана


Ми не підем з крівавого бою!
Наші друзі по тюрмах гниють,
Наші друзі в Сібіру конають, —
Ми назад їм проложимо путь.

Ми не кинем боротись за волю:
Наші браття упали в борні,
Їхня кров ще гаряча на ранах,
Іхні рани горять ще в огні.

Ми не зложимо зброї своєї…
Дужі в нас і бажання і гнів,
Ми здобудемо землю і волю,
І загоїмо рани віків.

Ми не підем з крівавого бою:
Наше військо сміється, бьючись,
Наше військо в боях бенкетує
І в боях уміра, сміючись!…

1906 р.