Перейти до вмісту

Сторінка:З журбою радість обнялась.djvu/140

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана


Ви сина убили… лежить він в крові…
Я тайни не знаю, за що ви убили…
За що в його чорний гвіздок в голові…
Він втішний був хлопчик… його ви любили…
Я тайни не знаю, за що ви убили…
Нухіме! ти може, що зле їм зробив?…
Скажі мені, милий! ти-ж маму кохаєш…
Ти-ж так її дуже і завжди любив…
Скажі мені, пташко!… ах, слів ти не знаєш,
Ах, ти тільки „мама“ одно вимовляєш…
......Хто-ж скаже мені, немовлятко?…
Холодний, як крига, твій батько…


1906 р.