Перейти до вмісту

Сторінка:З журбою радість обнялась.djvu/47

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана


Як найкращую перлину
Береже глибоке море,
Так, схилившись над тобою,
Берегтимем ми тебе.

Вранці ми не пустим промінь,
Щоб тебе він не розбуркав,
Не розвіяв мрій рожевих,
Спокій твій не зворушив“.

Шепче хвиля: „любі лози!“
Шепче хвиля: „милі лози!
Я-ж давно вже вас кохаю.
Вьяну, сохну и мовчу“…

Лози мліють, лози сяють,
Лози віти простягають.
Щоб обняти срібну хвилю
І на смерть зацілувать.