Перейти до вмісту

Сторінка:З журбою радість обнялась.djvu/50

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана


Я з тобою побуваю
І на горах, і на хмарах,
Я з тобою облітаю
Цілу землю, цілий світ!“

Шепче хвиля: „буйний вітре!“
Шепче хвиля: „смілий вітре!
Я була давно твоєю
І зостануся повік“.

Вітер тихне, вітер мліє,
Хоче хвилю взять в обійми,
Хвиля-ж вже пурнула в воду
І сміється десь в воді.

Стогне ясень над водою,
Стогнуть лози, гублють сльози,
Вьянуть квіти, плаче вітер,
Хвиля-ж знов жартує з кимсь.

1904 р.