Перейти до вмісту

Сторінка:З журбою радість обнялась.djvu/59

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
З ПІСЕНЬ НЕВОЛІ.
 

Коли-б був я сокіл вільний,
Я-б летів на зустріч сонцю
І кричав-би по під небом
Всім живим мерцям про його.

Коли-б був я дубом пишним,
Простягав-би я галуззя
До проміння золотого
І тягнувся-б вгору, вгору.