Ця сторінка вичитана
Я більше не плачу… Я муку свою
В кайдани на вік закую:
Народ мій закутий в кайдани,
Горять його рани…
душу свою
Я ранам його віддаю…
Я більш не співаю: в борні у-ночі
Співають залізні мечі…
Вночи блискавками літають,
До бою скликають, —
І меч мій в борні
Нехай заспіває мені.
Доволі мовчати! Глухі і німі
Раби закричали в ярмі, —
Народ закричав мій: „до бою!
За землю, за волю!!“
в помсті сліпій
Кричу я: „за волю! на бій!“
1905 р.
