Сторінка:З журбою радість обнялась.djvu/82

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Нарцис, закоханим в лілею,
Дививсь на неї, вьянув, млів
І називав її своєю,
І щастю вірити не смів.

Йому лілея усміхалась,
В-ночі і в-день шепталась з ним,
А їй, нарцису мій, здавалось, —
Вона з тюльпаном чарівним.

Вмірав нарцис з журби, з кохання,
Вмірав… і чув самотний він
Чиїсь слова, чиїсь зітхання
І поцілунків срібний дзвін…

1905 р.