Ця сторінка вичитана
АЙСТРИ.
Опівночі айстри в саду розцвіли…
Умились росою, вінки одягли,
І стали рожевого ранку чекать,
І в райдугу барвів життя убірать…
І марили айстри в роскішнім пів-сні
Про трави шовкові, про сояшні дні, —
І в мріях ввижалась їм казка ясна,
Де квіти не вьянуть, де вічна весна…
Так марили айстри в саду в-осени,
Так марили айстри і ждали весни…
А ранок стрівав їх холодним дощем,
І плакав десь вітер в саду за кущем…
І вгледіли айстри, що вколо — тюрма…
І вгледіли айстри, що жити дарма, —
Схилились і вмерли… І тут, як на сміх,
Засяяло сонце над трупами їх!..
1905 р.
