Цю сторінку схвалено
… І спить вівсяна осінь.
Останнє осяяне слово
Сонце сказало,
І хлібом несло з дверей і з мажі.
А листопад, полив'яна полова,
Паде й паде навалом,
Доки досить
Не скаже
Осінь.
І ось по вулиці смутний струмінь
Заметена біла сметана
Несе… і сумно, і сумно, і сумно —
За днями пісні, за римами рими,
І скаже:
В-осени великого Рима
Так само несло і гноєм, і хлібом,
І димом.
А сніг? Іще горобці не замерзли.
Не плач, дурню,
Роскрий свитину, послухай:
Чуєш, як любо
Як сурми
Весни
Б'ється
Серце?!
