Сторінка:Йогансен Михайло. Доробок (1924).djvu/34

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Осяяний осени
 синіючий сон
І коні сміються — до бою, до бою!
 Похмуроброндзові голови
 Лебедино і гордо
 Вперед!
На млосних міста раменах
 Заплакала мряка
 І вулиці жили укрилися гноєм
 Текуча повінь
 О, разом порізали груди
 Червонозоряні леза…
 Повстали люди —
 Жовтень!
Нова гуде марсельєза
В океані ревуть сирени
 Паровоз бовкне
В безмежних, дикучих полях —
 Жовтень!
Орябини тоненькі пальці
Стулили червонолистий стяг