Сторінка:Йосип Чайківський. Всесвітна історія. Том II.djvu/130

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 126 —

З початку узнали єго королем всї нїмецкі князї, але відтак повстали проти него. По довгих борбах Оттон побив князїв і постановив їх владу ограничити. Передовсїм рішив Оттон що гідність князїв не є дїдичною, але зависить від ласки короля, тому надав він Льотаринґію свому зятєви, Франконїю і Саксонїю задержав сам в своїх руках, Баварию віддав свому братови, а Алєманїю свому синови. В сей спосіб у всїх нїмецких князївствах панувала одна родина. Щоб єще більше обмежити владу князїв утворив Оттон уряд ґрафів палятинів, котрі мали стеречи королївских прав у всїх князївствах. В кінци проти князїв висунув Оттон епіскопів і архиепіскопів, яким став надавати ленні добра, увільнив з під влади князїв і покликував на найвисші державні уряди.

Полагодивши внутрішні справи міг Оттон звернути ся проти зовнїшних ворогів: побиває Данцїв, Словян, а відтак звертає ся проти Мадярів, які знов відважили ся впасти до нїмецкої держави, однак Оттон розбив їх цїлковито над рікою Лєхом 955. Щоб убезпечити східні границї своєї держави, відновляє Оттон заложену вже Каролем Великим Східну Мархію і надає єї баварскому князеви. Битва над Лєхом має велике історичне значінє. Она відроджує Східну Мархію, яка стає