Сторінка:Йосип Чайківський. Всесвітна історія. Том II.djvu/133

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 129 —

дови з родини Бабенберґів 976. р. Східна Мархія дала початок нинїшній австрийскій державі. Оттон II. старав ся підбити полудневу Італїю, яку хотїв позискати як віно своєї жени, візантийскої царівни Теофанїї. Однак виправа Оттона II. до Італїї не повела ся, а з пораженя Оттона II. скористали надлабскі Словяни, що повстали проти Нїмцїв і через два віки позіставали независимими.

Оттон III. 983.—1002. Син Оттона II, Оттон III. мав заледви три роки, коли відумер єго батько, але мимо сего, вже був коронований нїмецким королем і римским цїсарем. Виріс він під впливом вихованя своєї матери, грецкої княгинї, Теофанїї. В 15. роцї проголошено єго повнолїтним. Обнявши престіл Оттон III. удав ся до Італїї, де посадив на папскім престолї Григория V. котрий є першим папою нїмецкого походженя. Оттон III. чув ся чужим в Нїмеччинї, найрадше перебував в Римі, де мрів про основанє великого, загального, християньского цїсарства, в яким злучили би ся всї християньскі народи і над яким володївби цїсар і папа. Найбільший вплив на молодого цїсаря мав француский монах Ґерберт, котрого Оттон винїс відтак на папский престіл під іменем Сильвестра II. Оттон III. відзначав ся великою побожностию і відбував великі прощі, з яких найважнїйшою