державу, та старав ся о руку сестри цїсаря Валєнса III. а у вінї жадав половини держави. Коли-ж цїсар відмовив єго бажаню, опускає Атиля свою столицю і виправляє ся на Ґалїю, щоб підбити, як він казав, своїх утїкачів Візиґотів і облягає місто Орлєан. Тогди мешканцї Ґалїї Візиґоти і Бурґунди злучили ся з Римлянами під проводом Аеція і вирушили на оборону Орлєанови. На відомість про се, відступив Атиля від Орлєану і звів з Аецієм битву на каталявнїйских полях 451. Битва була незвичайно кервавою і випала для Атилї нещасливо, однак союзні війска понесли такі втрати, що Аецїй не відважив ся переслїдувати Атилї.
Похід Атилї до Італїї. Щоби зімстити ся на Римлянах за каталявнїйскі поля, виправляє ся Атиля в слїдуючих роках на Італїю. По хоробрій оборонї піддає ся єму твердиня Аквілєя[1], почім Атиля здобуває північну Італїю, та іде на Рим. Рим оборонив від Атилї папа Лев Великий, котрий вийшов у сьвяточних ризах з процесиєю до Атилї і так заімпонував дикому варварови, що Атиля згодив ся взяти окуп, відступити від облоги міста і вернути до своєї столицї. Незадовго по
- ↑ Підчас того як Гуни нищили північну Італїю, богато люда утїкало на поблизькі острови, де дали початок нинїшній Венециї.
