звичайно представляли Ісуса Христа несучого вівцю, сьв. Петра, або Мойсея ударяючого палицею о скалу, з явої випливала вода.
По медиоляньскім едиктї, яким узнав цїсар Константин Великий християньство державною релїґією, христяни розпочали будову церквий на взір римских будівель званих базилїками. Церква в стилю базилїки складала ся звичайно з трех частий. 1) З части повздовжної, яка виглядала як прямокутник і була подїлена рядами стовпів на 3 або 5 частин званих навами; 2) з части поперечної і 3) випуклої абсиди, де були призначені місця для епископів і сьвященників.
|
а — абсида |
Поміж поперечною частию а абсидою (рідше помежи поперечною а повздовжною частию) знаходив ся вівтар. Над вівтарем взносив ся бальдахим, а над бальдахимом великий лук, (на стовпах) окрашений мозаїкою або звичайними малюнками.
