гів, то моглибисьмо собі пояснити, чому в повісти так богато подій звязано з іменем Олега. Лїтописець взяв всї подїї, які стали ся за часів Олега I. аж до Олега II. і приписав їх одному чоловікови.
В роцї 860. нападають Русини на Царгород. Русини користаючи з сего, що візантийский цїсар Михайло пішов з війском в Малу Азию, напали на Царгород і ограбили околицю і передмістя столицї, але самого міста не здобули, бо цїсар вернув єще на час з Азиї. Повість каже, що провідниками походу були Аскольд і Дир, котрих рівнож можна уважати рускими князями. Про Дира згадує рівнож арабский писатель Масуді кажучи: „Перший поміж словяньскими королями то Аль-Дир. Він має великі міста, численні землї, а в столицю єго держави приходять музулманьскікупцї з товарами“.
Зібравши всї ті відомости разом, можемо поставити ряд, вправдї непевний наших перших князїв: Олег I, Бравлин, Аскольд, Дир, Олег II з котрого панованя певною є лише дата 911. договір з Греками, Ігор, що умер межи 944.—949, Ольга, а відтак Сьвятослав.
Як непевним є повисший ряд князїв, так непевні є і відомости про них. Всї походи Олега записані в повісти, звинятком походу на Візантию, є нїчо иншого як комбінациєю автора. Противно мусимо здогадувати ся, що
