Вони замучили Месію,..
Усе простив він ворогам:
Він душогубу, лиходію,
В раю зустрітись дав надію…
Та чи простив же Він друзям?“.
Звісно, що холодна Рудченкова рекомендація, яку він дав Димінському до Ушицького „мирового посредника“, не багато змогла пособити йому: „мировой посредник“ Износков посади не дав (1884).
А тимчасом своє сільське „начальство“ ані на хвилину не хтіло забути нелюбого їм Димінського, до живого дошкуляючи йому де тільки можна було. Незаконно ставлять до нього на постій козацького єсаула, — і той знущається з цілої родини; заслабнуть Димінського діти, чи сам Димінський, — сільський лікар чи фельдшер прийде за місяць або й зовсім одмовить допомоги. І т. ин. А нарешті, р. 1885-го, до губернатора надіслали нового доноса, де Димінського обвинувачують, що він підбурює селян проти волосного начальства, і вимагають зовсім виселити його з Поділля.
Знову довелося Димінському вдаватися скрізь по захист. Цим разом допоміг йому врятуватися Подільський Статистичний Комітет: він (так воно бувало і деинде в Росії) був притулок деякого лібералізма[1].
- ↑ Наведу лист Димінського, надісланий в цій справі до тодішнього керівника Подільського Статистичного Комітету: „Милостивый Государь! Покорно прошу простите мнѣ великодушно, что я осмѣливаюсь безпокоить Васъ своею просьбою, неимѣя ниоткуда защиты, слезно молю Васъ, хотя я лично незнакомъ, но все же принадлежу къ Членамъ Комитета и рѣшаюсь въ своей бѣдѣ прибѣгнуть къ защитѣ и покровительству Вашему, надѣясь что Вы мнѣ пособите и защитите, какъ защитилъ и пособилъ мнѣ Г. Сторожевскій послучаю ложнаго доноса на меня, и виновный донощикъ по рѣшенію Суда понесъ достойную кару закона. — Въ семъ году при моемъ бѣдственномъ и нещастномъ положеніи такомъ что я нуждаюсь въ кускѣ хлѣба и принужденъ зарабатывать его тяжкимъ и усиленнымъ трудомъ, г. Мировый Посредникъ I Участка Ушицкаго Уѣзда Износковъ [М. Л.: той самий, до якого Рудченко давав рекомендацію] и Стругскій Волостный Писарь Лотоцкій донесли Г. Губернатору что я вмѣшиваюсь въ дѣла Волостные, и вліялъ на уменьшеніе жалованья Волостному Писарю Лотоцкому, тогда какъ я рѣшительно ни вочто не вмѣшиваюсь и нигдѣ не бываю, какъ можетъ засвидѣтельствовать цѣлая Волость хотя по закону Общ. Полож. о крестьян. ст. 123 назначеніе жалованья опредѣляется сходомъ, и Волостньій Сходъ уменьшилъ и по разъясненію Сельскаго Вѣстника № 15 за 1835 годъ это дѣло относится до Волостнаго Схода; и Мировый Посредникъ бывшій самъ на сходѣ, и знающій, что Волостный Сходъ желаетъ увольнить Лотоцкаго, а потому уменьшилъ жалованье, но все же изъ уваженія Г. Посреднику Писаря не увольнилъ, хотя Писарь Лотоцкій безъ согласія схода назначенъ изъ Пелипновецкой Волости переведенъ по жалобамъ крестьянъ и я не зная ни духомъ ни тѣломъ ничего, — вдрухъ мнѣ объявляютъ что въ случаѣ если я буду вліять на крестьянъ то меня вышлютъ изъ края — хотя я просилъ Г. Губернатора о повѣркѣ на сходѣ Выборныхъ кре-
