В часи Петра I, коли в Росії почали вживати милю в навігації, домінувала, звісно, італійська або морська миля. Однак, її значення в російських одиницях на протязі XVIII ст. не було однозначно визначеним. Мабуть, воно залежало від інформації про довжину меридіана. В літературі довжину градуса меридіана приймали від 102,857 до 105 верст. Нагадаю, що верста в той час дорівнювала 1066,8 м.
У 1929 р. було встановлено міжнародну морську милю, яка відповідає одній мінуті земного сфероїда на широті 44,5˚. Це становить 1,852 км. Але спектр назв і значень миль від цього меншим не став. Бо залишилась британська морська, інакше стандартна морська або адміралтейська миля, яка становила 1853,184 м. А є ще британська сухопутна (статутна, законна) миля в 1609,344 м і лондонська в 1523,684 м. А крім того: стара шотландська, ірландська та інші національні милі. Лишається у вжитку ще і географічна або німецька, яка на сьогодні складає 7420,4 м.
Приклад з милями наочно демонструє складність дослідника при вивченні історичних джерел. Адже в різні часи і в різних місцях автори користувалися однойменними одиницями з різним значенням.
А чим вимірювали відстані ті козаки, які відвойовували у кримських і ногайських татар території на Дону, брали з боєм той же Ахас чи Азов? Адже про милі, будь-то «подвійні кроки римських легіонерів» чи градуси земної сфери, вони й уявлення не мали. У них були свої народно-побутові міри відстаней, може й менш точні, але для життя в безмежних степових просторах цілком задовільні. Ними користувався навіть освічений Герберштейн. Це, наприклад, «днище» або день у дорозі. Спробував би той
