плутатись у просвітянських справах. Це його сьогоднішня хвороба. Але потенціяльно він на території Союзу єдина спілка, що може взяти на себе організацію справжнього пролетарського мистецтва. Для цього треба одмовитись від тієї масовости, що її йому нав'язують. Нове мистецтво загартовується в лабораторіях. Масовість роботи митців виявляється за кільки років, коли їхні твори розповсюджаться в мільйонах екземплярів.
Так ми дивимось на Европу. Так ми дивимось на просвіту. Що-ж тоді: — Европа чи просвіта? — Для мистецтва — тільки — Европа.
Нашими устами говорить молода пролетарська інтелігенція, що виросла за кільки років і загартувала себе в огні горожанських сутичок. Ми відповідаємо за все сказане нами перед трибуналом Комуни. Ми хочемо бути комунарами, що знають собі ціну й мають сміливість взяти ще одну цитату, саме з Куліша:
— «Да, не той Куліш чоловік, щоб людської ворожнечі в своїй правді лякатись. Стояти за правду не то проти однієї ледачої людини, та хоч-би й проти кагалу лодарів — це — його можна сказати — культ».
Кінчаючи свою статтю, ми, «олімпійці», бажаємо «молодій» молоді продумати її. Бо ми знаємо:
— тільки тоді вона, «молода» молодь, буде з нами, коли почує надзвичайний гул азіятського ренесансу, який гряде.
