Справа була ясна: Дон готувався не до оборони, а до наступу.
Того ж дня об'єднаний уряд Південносхіднього союзу склав до чемоданів усі державні справи, кальсони, карпетки, недоїдений кав'яр і недопите вино й виїхав до Катеринодару, подалі від знаменитих генералів і їхніх плянів.
… Старозаповітний, старокозацький Дон котився неминучою стежкою до свого кінця. 2(15) грудня Каледін повів козачі частини на робітничий Ростов. У найрішучіший момент козаки припинили наступ. На всі доводи військового отамана відповіли:
— Та що нам слухати? Знаємо! Набридло!
І з тим повернули додому.
Каледін, формальний главком понад ста тисячної армії Дону, мусів звернутися за допомогою до генерала Алексєєва, що мав тоді тільки 400—500 добровільців…
Ростов узяли з боєм і відтоді організацію добрармії поставили на ширший ґрунт. 6(19) грудня до Новочеркаського прибув генерал Корнілов. Йому найбільш личило стати на чолі боротьби з більшовиками. Після відомого повстання проти тимчасового уряду, його ім'я стало знаменом для всієї контрреволюції. Але генералові Алексєеву аж ніяк не хотілося відступити на друге місце. Між обома кандидатами в главковерхи почалися чвари. На превелику силу їх помирив генерал Денікін, запропонувавши таку конституцію влади. Всіма справами керує верховна трійка — Алексєєв, Корнілов, Каледін; на Алексєєва покладається громадське управління, зовнішні зносини й фінанси; на Корнілова — військове командування; на Каледіна — управління Доном. Принципові питання вирішує вся трійка, під головуванням того генерала, кого стосується розглядувана справа.
27 грудня (9 січня) Корнілов став на чолі добрармії, оповістивши urbi et orbi:
„Перша безпосередня мета добровольчої армії — протистати озброєному нападові на південь і південний схід Росії…; попліч козацства… захищати до останньої краплини крови самостійні області, що дали їй притулок. Але поруч цієї мети добрармія ставить іншу: вона повинна бути активною силою, що дасть змогу здійснити справу державного будівництва вільної Росії. Нова армія мусить стати на сторожі громадської свободи, за умов якої Хазяїн Землі Руської — її нарід — виявить через Установчі збори свою волю“…
В січні місяці 1918 року „армія“ мала близько 2 тисяч багнетів і шабель. Вона перебралася до Ростову, де забрала з державного банку понад 9 мільйонів карб. на своє формування. Робітничий Ростов став за столицю верховної білоґвардійщини. Звідусіль сюди посунули золотопогонні патріоти, спасати свою батьківщину і свої власні привілеї. За ними
